За поширеністю алергічні захворювання займають одне з провідних місць у сучасній медицині.

В основі формування алергічного захворювання лежить конфлікт антиген-антитіло, але, крім цієї головної причини, є цілий комплекс факторів розвитку алергії:

• У більшості пацієнтів є спадкова схильність (наприклад, якщо в обох батьків є алергічні прояви, то у 80% випадків діти успадковують цю схильність).
• У всіх пацієнтів є порушення нейроендокринної регуляції, тобто відхилення в гормональній регуляторній системі організму, в роботі вегетативної нервової системи.

Наступний фактор – це дисбіоз (дисбактеріоз) кишківника. У разі дисбактеріозу порушується ферментативна, захисна імунна функції кишечника; вироблення вітамінів, що веде до посилення алергії. Велике значення у розвитку алергічних проявів має мікотичний (або грибковий) обтяження, при якому змінюється стан нормального середовища кишечника, що запускає дегенеративні процеси. Має значення обтяження організму бактеріями та вірусами.

У пацієнтів з алергічними захворюваннями високий рівень інфекційного навантаження; віруси можуть бути пусковим механізмом у розвитку бронхіальної астми.

Часто у хворих з алергічними захворюваннями зустрічаються глистні інвазії, що сприяє тривалому та завзятому перебігу захворювання.

Однією із причин алергічних проявів є дефіцит вітамінів, мінералів, мікроелементів. Вітаміни, мінерали, мікроелементи входять до складу ферментів, коферментів, є підсилювачами обмінних процесів. Ліквідуючи цей дефіцит, можна усунути деякі алергічні прояви.

При алергічній патології слід враховувати також сенсибілізацію організму, пов'язану з емульгаторами, барвниками, консервантами, наповнювачами та іншими речовинами, які широко використовуються в харчовій промисловості.

Таким чином, алергічні захворювання є поліетиологічними, тому що в їх розвитку беруть участь безліч екзогенних та ендогенних факторів.